• Умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами
• заклад повністю забезпечений необхідними навчальними площами;
• східці для організації безпечного переміщення дітей обладнані поручням

Усі основні приміщення закладу мають природне освітлення. Світло на робочі місця падає ліворуч.

• В закладі дошкільної освіти функціонують 2 групи, у яких 5 дітей з важкими вадами мовлення , зарахування до яких здійснюється згідно висновку про комплексну оцінку розвитку дитини Вознесенський ІРЦ. Навчання та харчування в цих групах безкоштовне. На 01.01.2024 року в закладі створені умови інклюзивної освіти для 5 -ти дітей дошкільного віку в 2 групах за висновками та рекомендаціями ІРЦ.. Робота з дітьми спрямована на розвиток: уваги, мовлення, дрібної моторики рук, мовленнєвого дихання, відчіття ритму, пам'яті. Переважає індивідуальна форма роботи. Проводяться цікаві форми роботи з дітьми з ООП:: - кінезіологічні вправи - гімнастика для очей; - різноманітні пальчикові вправи:, - артикуляційна гімнастика, логоритміка, руханки,

  Заклад облаштований кнопкою виклику персоналу для осіб з обмеженими можливостями.

  В закладі облаштована психологічна кімната для дітей з ООП, де виділені навчальний, ігровий та фізкультурний осередки.

  Розмір плати за навчання у закладі дошкільної освіти — відсутній.

Нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання в умовах КЗДО:

Впровадження інклюзивної освіти в закладі дошкільної освіти грунтується на нормативно-правовій базі:

• Конвенція про права дитини;
• Конвенція про права осіб з інвалідністю;
• Закон України «Про освіту»;
• Закон України «Про дошкільну освіту»;
• Концепція розвитку інклюзивної освіти (Наказ Міністерства освіти і науки України №912 від 01.10.2010);
• Про створення робочої групи з питань дошкільної освіти дітей з особливими потребами в Україні Наказ МОН (№ 512 від 15.05.13 року);
• Указ Президента України Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (від 25 червня 2013 року №344/2013);
• Наказ МОН Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах (№ 104/ 52 від 06.02.2015р.);
• Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» ( Відомості Верховної ради, 2017, № 30, ст.322)
• Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації діяльності інклюзивних груп в закладах дошкільної освіти (Листа МОН від 13.11.2018р. № 1/9 - 691)
• Наказ МОН України від 23.04.2018 № 414 (зізмінами), зареєстрованого в МіністерствіюстиціїУкраїни 11.05.2018 за № 582/32034. «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах (групах) закладів освіти»
• Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитину з особливими освітніми потребами з закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти у науки України від 08.06.2018р. № 609.
• Порядок організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти , затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019р. № 530
• Організація інклюзивного навчання у закладах освіти у 2019/2020 н.р. (Лист МОН України від 26.06.2019 № 1/9-409)
• «Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти» (Лист МОН України від 25.06.2020 № 1/9-348)
• Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами (Лист Міністерства освіти і науки України від 30.08.2021 р. № 1/9-436)
• Інклюзія - вимога часу.

Інклюзія вимога часу.

Демократичні зміни у суспільному житті країни зумовили нове бачення, розуміння та переоцінку багатьох сталих положень. Водночас, цілковите заперечення старих і беззастережне сприйняття нових тенденцій, без належного аналізу і врахування певних умов та обставин, - чи не найяскравіша ознака нашого сьогодення.Вочевидь, не оминули ці тенденції й освіту, зокрема спеціальну. Як позитив, варто відзначити, що в останні 7-8 років, у надзвичайно короткий історичний термін, було усунено соціально-політичні та ідеологічні бар'єри, що стримували розвиток системи спеціальної освіти: почали підтримуватися приватні благочинні ініціативи і патронат церкви над дітьми з обмеженими психофізичними можливостями, розширилися права батьків; надано право вибору освітнього закладу та форм організації навчання. Як наслідок - на сучасному етапі однією з альтернативних форм здобуття освіти дітьми з особливостями психофізичного розвитку стало інклюзивне навчання.Інклюзивне навчання, передусім, передбачає перебування дитини з особливими потребами в масовому загальноосвітньому дошкільному чи шкільному закладі, оволодіння нею знаннями, вміннями та навичками в ті ж самі терміни, що і здоровою дитиною.

Сама ідея інклюзії базується на тому, що життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути найбільш наближені до умов і стилю життя суспільства, в якому вони перебувають. Стосовно дітей з обмеженими психофізичними можливостями це означає, що дитина з особливими потребами має право задовольняти свої потреби так як і всі інші члени суспільства; в сім'ї створюються найкращі умови, а обов'язок місцевої влади - надавати можливості для виховання таких дітей вдома; навчатися можуть практично всі діти, незалежно від наявних порушень. Ці принципи закріплені низкою міжнародних правових актів: Декларацією прав дитини, Декларацією про права осіб з відхиленнями в інтелектуальному розвитку, Саламанекською декларацією, Декларацією про права інвалідів тощо.В Україні закони "Про освіту", "Про загальну середню освіту" утверджують, що всі діти, в тому числі діти з обмеженими психофізичними можливостями, діти-інваліди, мають право на навчання, на здобуття освіти. Варто зазначити, що наголошуючи на освіті неповносправних у нашій країні, передусім мають на увазі спеціальну освіту, яку одержують у спеціальних навчальних закладах. Водночас, стосовно дітей з особливостями психофізичного розвитку, які перебувають у масових закладах, у Міністерстві освіти, Міністерстві охорони здоров'я та в Міністерстві праці розробляються нормативні документи, які забезпечують особам з інвалідністю соціальні гарантії, права; соціальні програми з охорони дитинства і подальшого розвитку системи освіти дітей з обмеженими можливостями. Однак, вкрай необхідні документи, які б законодавчо визнали інклюзивну освіту на державному рівні, поки що не затверджені.

ХТО ТАКІ ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ?

Діти з особливими потребами, серед яких виокремлюють помірні, середні та значні, а також талановиті та обдаровані діти потребують спеціальних умов навчання для отримання освіти, яка відповідає їхнім освітнім запитам. Керівництво має створити програми навчання для всіх дітей дошкільного віку, включаючи й дітей з особливими потребами, які проживають у їх районі.

Характеристики:

Щоб визначити, чи необхідна дитині спеціальна освітня програма, слід врахувати такі характеристики:

навчання - як дитина обробляє інформацію, сприймає нову інформацію та утворює зв'язки між поняттями;

інтелект - здатність аргументувати та розуміти інформацію й поняття;

комунікація - як дитина використовує мову для спілкування та розуміння світу;

фізичні характеристики - загальна і тонка координація рухів, стан здоров'я чи будь-які інші обмеження, як то проблеми зору чи слуху;

навчальна поведінка - як дитина реагує на довкілля та інших людей, відповідна вікова поведінка.

ДИТИНА ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ.

Причини затримки психічного розвитку у дітей.

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути:

несприятливі умови виховання;

спадкова схильність;

довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;

порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;

ускладнені пологи.

Отже, затримку психічного розвитку можуть спричиняти різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час є визначальним для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

Як спілкуватися з дитиною?

Правильно організоване спілкування має надзвичайно великий навчальний і виховний потенціал. Спілкування - безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам'ятати, що:

Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушенням слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.

Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності: під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

Говорити з малюком потрібно:

однією літературною словесною мовою (не змішувати українську і російську, діалектну);

у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати, не розтягувати мовлення штучно;

при достатньому освітленні;

голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше);

чітко промовляти, не „ковтати" закінчення;

дотримуватися правильних інтонацій;

не відвертатися;

не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу.

Якщо дотримуватися цих правил, буде простіше залучити малюка до спілкування, а йому легше зрозуміти співрозмовника. Зрозуміло, що дитина не одразу, а лише з часом почне розуміти сказані дорослим слова.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Увага! Небезпечно:

при короткозорості високого ступеня - важкі фізичні навантаження, віджимання, стрибки, підйом важких предметів; різкі струси організму, навіть легкі удари в очі; тривале перебування з опущеною донизу головою;

при короткозорості середнього ступеня - травми очей, піднімання важких предметів, нахили тулуба;

при короткозорості слабкого ступеня - читання і письмо з низько нахиленою головою, травми очей; неприпустимо, щоб волосся з лоба спадало на очі.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

Що потрібно знати про вплив розумової відсталості на загальний розвиток дитини? Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи, яка є необхідною основою для розвитку мислення дитини, пам'яті, уявлення, сприймання предметів та явищ навколишнього світу (тобто, основою психічного розвитку). Саме психологічний розвиток забезпечує формування умінь спілкуватися, цілеспрямованих дій, активності та інших якостей, які визначають можливості до адекватного існування дитини в оточуючому середовищі. Особливий характер перебігу психічного розвитку дитини призводить і до специфічного психологічного розвитку, зокрема: особливостей в інтелектуальній, емоційній, поведінковій, ціннісній та мотиваційній сферах її особистості.

Основними показниками психічного розвитку дитини є:

розвиток пізнавальної сфери (сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення);

формування системи особистісних відносин (емоції, потреби, мотиви, установки, ціннісні орієнтації, спрямованість та ін.);

оволодіння системою різноманітних практичних та розумових дій, які забезпечують розвиток здібностей до продуктивної та творчої діяльності.

ДІТИ З АУТИЗМОМ

Аутизм - це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з'являються у віці до 3 років.

Як розпізнати аутизм?

Деякі діти, яким пізніше ставлять діагноз "аутизм" з'являються на світ з витонченим, інтелігентним виразом обличчя (за висловом одного з перших дослідників аутизму - Л.Каннера, це "обличчям принца"). Симптоми аутизму можуть почати виявлятися від 1,5 до 3 років у дитини, яка до цього розвивалася начебто нормально.

УВАГА: втрата дитиною певних навичок чи функцій, які вона раніше мала, - суттєвий показник, що може сигналізувати про органічні порушення, зокрема такі, що притаманні аутизму.

Часто у дітей, які мають порушення за аутичним типом, з раннього віку:

важко інтерпретувати плач; гуління обмежене чи нагадує вигуки, дитина може верещати; відсутня імітація звуків;

відсутній комплекс пожвавлення, коли дитина демонструє різноманітні позитивні емоційно-рухові реакції на появу дорослого (особливо - на голос мами, її обличчя, дотики) чи на яскраві іграшки, приємні звуки тощо. При цьому, зазвичай, дитина спочатку завмирає і зосереджується на об'єкті сприймання, усмішці, звуках, а потім і в неї виникає усмішка, вокалізація і рухове пожвавлення. Такі прояви характерні для дітей у кінці 1- на початку 2 місяців життя;

відсутня вокалізація різними тембрами, різноманітні інтонації у гулінні, включаючи інтонації питання як у "діалогах" (що типово для 6- місячних дітей з типовим розвитком);

не формується характерна для дитини 8 місяців здатність до повторення складів ("ба-ба-ба, ма-ма-ма");

не з'являються вказівні та інші соціальні жести (якими звичайна дитина оволодіває вже у 9-10 місяців);

на звернення дитина може менше реагувати, аніж на інші зовнішні шуми; не вказує на предмет, який намагається дістати, не наслідує дорослих, не хоче спілкуватися з ними (що характерно для дітей у віці близько року).

Типовими для аутичних розладів можуть бути прояви, коли дитина:

не утримує тривало контакту "очі в очі";

не відгукується на ім'я за збереженого слуху;

виявляє дефіцит спільної уваги (наприклад, не намагається привернути словом або жестом уваги інших людей до предмету, що зацікавив її);

не просить допомоги;

не намагається чимось поділитися;

виконує постійно одноманітні дії;

не терпить втручання у свої заняття іншої людини;

використовує іншу людину для власних потреб (лізе по ній вгору, веде за руку до потрібного предмета тощо), при цьому не виявляє ніякого емоційного контакту.

Важливо знати: успіх у навчанні дитини значною мірою залежить від батьків, від сформованості їхньої позиції, від уміння допомагати їй виконувати домашні завдання, позитивно взаємодіяти з учителем, підтримувати успішність дитини, вірити у неї.